Гуманізм

 Гуманізм - це світоглядна, філосовська позиція, яка виникла в часи відродження. Якщо сказати простою мовою, то гуманізм - це сприйняття людини як найбільшої цінності. Згідно цієї позиції було розвинуто і переглянуто багато речей в суспільстві. Гуманізм підняв питання не тільки цінності людини, але і її рівності в суспільстві, рівності прав, можливостей. Гуманізм відкинув догматику, авторитарність і головним мірилом зробив розум людський, що призвело до розвитку наук, зміни в державотворенні, зміни в законодавстві. Під впливом гуманізму було скасовано і відкинуто рабство, феодалізм, було переглянуто рівність не тільки між людьми, але і між державами, був заданий напрямок на народовладдя та демократію. Гуманізм підняв на високий рівень важливість людського життя. По суті гуманізм поставив людину в центрі усього. І ми сьогодні поговоримо про ці речі. 

Першими, хто критикує гуманізм це релігійні діячі. І це зрозуміло, тому що в християнстві (а саме християнство було і залишається пануючою релігією в Європі, як і в більшості сучасних країнах) центром є не людина, а Бог. Гуманізм поставив людину в центр, що привело до критицизму не тільки слова Бога, але і доктриналізм в цілому. Людина побачила в собі право переглянути слова і накази Бога, проаналізувати Біблію. По суті людина свій розум сприйняла вище ніж откровення. Для релігійної людини це лякаюча тенденція, тому що людина знає про свою не досконалість, що здатна помилятись, а Бог, в релігійному розумінні, досконалий і слова його не можуть буди піддані сумніву. 

Як же так сталось, що людина піддала сумніву слова Бога? Якраз в цьому і полягає причина, в критичному мисленні, питання було не в тому хто головний, чи розумніший, людина чи Бог, а питання стояло інакше. А що, коли те, що каже Бог це теж не істина? Що, коли Бога вигадали такі самі не досконалі люди і його одкровення зовсім не слово Боже? А як бути з іншими релігіями, де є свій "досконалий, всезнаючий, безпомилковий бог" і де є своє одкровення, в якому так само не можна сумніватись? Куди звернутись людині, для того щоб робити цей аналіз? Ще більше придає цьому питанню ваги те, що бездумна покора Богу приводила свого часу до страшних наслідків, війн, геноциду цілих народів, навіть до жертвоприношення людей і все по велінню божества. 

І тут питання не тільки етичного характеру, а взагалі того, як ми пізнаємо світ, що ми про нього знаємо, і які є в нас інструменти для цього. Виявилось, що в людини вибір не великий, або покладатись на свій розум, або довіритись якомусь одкровенню і не допускати сумнівів. 

Саме в цей час наука набувала свого розвитку, яка почала відповідати на питання по іншому. Наукові методи пізнання світу не виглядали безпомилковими, тому що теорії і гіпотези могли уточнюватись і змінюватись. Інструменти науки основані на розумі і емперичних дослідах, спостереженні, експерементах виявився більш надійним ніж інструменти релігії в числі яких віра, догма, одкровення. Більше того, висновки релігії і науки почали конфліктувати один з одним. Звичайно, наука не може, поки що, дати відповіді на усі питання, можливо і ніколи не зможе, але багато хто зрозумів, що тверезий розум і науковий підхід, це єдиний, надійний шлях мати правдиві відповіді в світопізнанні.

Багато критиків наукового підходу до пізнання, наполягають на тому, що наука не здатна дати відповіді на етичні і моральні питання, відносин між людьми, що це залишається прирогативою релігії. І це скоріше спроба заповнити пусті проміжки Богом, там де ще є в цьому можливість. Насправді конфлікт між релігією і наукою не тільки в тому, що наука намагається відповісти на етичні питання, а в тому, що релігія по своєму відповідає на природно наукові питання, такі як виникнення всесвіту, походження людини, тощо. Для прикладу, можна взяти твердження релігії про історичне існування Адама і Єви, як перших людей на землі. Сучасна наука, згідно теорії Еволюції, генетичному аналізу ДНК людини, прийшла до висновку, що на землі ніколи не було такого часу, щоб було тільки дві людини. І в науки є для цього докази, порівняно з релігією. І цю проблему майже не можливо виправити, хоча насправді є один шлях, до якого досить часто вдаються релігійні представники, для того, щоб адаптуватись до нових реалій і відкриттів, це прийняти розповідь про Адама і Єву як образну, яка несе не стільки історичну подію, а скоріше морально етичні уроки для людей. Хоча релігія наполягає на свою монополію в питаннях етики і моралі, навіть тут наука має уже свої інструменти, в вигляді еволюційної психології, психоаналізу, нейробіології, де гіпотеза Бога уже просто не потрібна. 

Грубо кажучи, навіть не помічаючи цього, люди вибирають для себе релігію чи конфесію, так чи інакше, роблять свій вибір саме на основі розуму, аналізу, досліджень, користуючись гуманістичним підходом. Що яскраво показує, в нас нема іншого інструменту, окрім нашого мозку, щоб робити будь які висновки, правильні чи не правильні, основані на фактах і доказах, чи на довірі якомусь одкровенню і приймаючи на віру якесь твердження.