Ревність

Ревність, це відчуття яке переживала, напевне, кожна людина, це відчуття дуже сильне і хвилююче. В пориві ревнощів людина може вести себе неадекватно і вчиняти дії про які буде потім шкодувати. Ми не можемо від нього просто так позбутись, воно виникає попри наші бажання. Хоча людина і може тримати себе в руках. Чому існує ревність на сексуальному ґрунті, чому це почуття таке сильне, які причини, та яке походження ревнощів?

Якщо звернути увагу на навколишній світ і зокрема на тварин, то можна побачити, що є види в яких не спостерігається, або майже не спостерігається ревнощів. Візьмемо до прикладу тих же приматів, по скільки вони генетично найближчі наші родичі. Цікаво, що у шимпанзе таке почуття як ревність на сексуальному ґрунті, відсутня. Як так сталось? Чому в найближчого серед тваринного світу виду ревність відсутня, а у людей присутня? Для того щоб дати відповідь на це питання розглянемо два генетично близьких вида приматів, шимпанзе і горилу. Варто звернути увагу на те, що стратегія розмноження цих видів радикально відрізняється. Горили ведуть гаремний спосіб життя, (один самець, багато самок) а самці шимпанзе можуть спарюватись вільно із фертильною самкою яка зайшла в період овуляції, за одним винятком, якщо вожак не монополізує її, хоча це буває не так часто. Такий різний підхід приніс відповідно і фізіологічні і психологічні зміни. Почнемо з фізіологічних. По скільки горили ведуть гаремний спосіб життя, то в них виникли такі особливості, самець горили набагато більший за самку 200 кг, в той час як самка в два і більше разів менша. Чому? Відповідь очевидна, тому що тільки великий і сильний самець здатний захистити свій гарем від зазіхань інших самців. Цей відбір призвів до того, що менші і слабші самці не могли мати свого гарему, відповідно не залишали потомства. Тому ревність у горил (специфична) існує. Їхня ревності це гнів більше націлений не на самок, а на самців і їх зазіхання. Є ще одна особливість в горил через їхній спосіб "сімейного" життя. Якщо порівняти полові органи горили, людини і шимпанзе, то виявиться, що у горили найменший половий член (найбільші у людей) і найменші сім'яники (яічка) (відносно тіла) порівняно з іншими. Про що це говорить? Це говорить про те, що еволюційний процес у горили не націлений на те щоб задовольняти самку сексуально, немає потреби, коли самка нічого не вибирає і не вирішує. А маленькі сім'яники, говорять про те, що конкуренції в нього, в його гаремі нема, йому достатньо і маленьких сім'яників щоб передати свої гени. Все це, результат гаремного способу життя і природного добору. В той час як у шимпанзе все навпаки. У них найбільші сім'яники, серед трьох видів (горила, шимпанзе, людина) тому що при хаотичному спарюванню з фертильною самкою, дуже важливою є кількість сперми, яку вони випускають і це не все. В шимпанзе існують спермові війни, більша частина сперми яку виділяє самець не для спарювання, а для блокування і нейтралізації сперми супротивника. Саме по цій причині, еволюційний процес привів до того, що для розмноження і передання генів, саме той самець шимпанзе в якого найбільші сім'яники і найагресивніша сперма, будуть мати в середньому більший успіх передати свої гени далі. А також цікаво і те, що фізіологічний диморфізм (фізіологічні відмінності самки і самця) у шимпанзе не настільки виражений як у горил і це теж результат різної полової поведінки і природного добору. Іншими словами, самці у шимпанзе не настільки більші від самок, як у горил. Для того щоб спаритись з самкою не обов'язково бути дуже великим, адже самки шимпанзе не перебірливі і дозволяють кому завгодно спарюватись з нею в період овуляції. Така не перебірливість приводить і до інших наслідків, що половий член у шимпанзе більший ніж у горил але менший ніж у людей, грубо кажучи для них важливіше мати великі сім'яники ніш великий пеніс, але і сексуальне життя націлене на задоволення. Ще, такий спосіб спарювання приводить до того, що шимпанзе не впевнені в своєму батьківству, через велику кількість у самки полових партнерів. Тому відношення до дітей самки спокійне, хто-зна, може то твоє чадо. До прикладу, при гаремному способі спарюватись, як у левів, новий володар гарему може навіть повбивати дітей самок. Тому що це не його потомки, і для того щоб самка скоріше ввійшла в період овуляції, при припинені лактації. А саме головне, про що сьогодні йде мова, що у шимпанзе зовсім відсутня ревність. Вони абсолютно спокійно відносяться до того, що якийсь інший шимпанзе спарюється із самкою. Чому? Відповідь на це питання очевидна, така стратегії їхніх сексуальних відносин. Перейдем до людей.

Людський вид homo sapiens відрізняється від інших приматів, зокрема і способом сексуальної поведінки. Наша тактика це моногамія, коли два представника формують пару і піклуються про потомство. Хоча моногамія і не жорстка, тому що люди можуть з часом змінювати сексуального партнера, чи зраджувати йому. Як так сталось? Одна з причин це наші діти, які народжуються безпомічними і такими залишаються довгий період часу. Для жінки життєво необхідно було щоб поруч був партнер, який би піклувався про неї і дитятко, приносив здобич, захищав, в той період поки вона доглядає за дитиною (так було сотні тисяч років). Саме це і спричинило виникненню таких почуттів як кохання і ревність. Кохання потрібне щоб прив'язати до себе партнера, при чому обопільно, а ревність для того, щоб не втратити. Ревність часто схожа на психоз, який виливається гнівом, криками, погрозами, скандалами, навіть фізичною розправою. Але це виправдано, якщо на вагах лежить безпека та виживання твоїх дітей. Але через різну стратегію життя і цілей ревність у чоловіка та жінки відрізняється. Для жінки вкрай важливо було, щоб чоловік продовжував приносити здобич до дому і піклувався про потомство. Для чоловіка важливо щоб жінка, про яку він піклується була йому вірна, щоб не витрачати свої сили і час на чужих дітей. Жінка завжди впевнена в тому що діти її, а чоловік не може буди до кінця в цьому впевненим. Тим більше, якщо йому потрібно час від часу відлучитись для здобутку здобичі. Тому і ревність відповідно має різну ціль а так і відмінність. Для чоловіка фізична зрада жінки є найбільш болючішим приводом до ревнощів. Тому що виникає загроза виховання не свого потомства, відповідно твої гени не передадуться. Для жінки, згідно досліджень, психологічна зрада. Адже коли чоловік закохається, чи буде мати стосунки з іншою жінкою він може покинути сім'ю і перестати піклуватись про неї. Це не означає, що чоловіча фізична зрада для жінок не привід до ревнощів, скоріше це може розглядатись як прикрий інцидент, якщо чоловік залишається в сім'ї і продовжує кохати жінку. Тому ревнощі це адаптивне почуття для збереження сім'ї.

Цікаво також те, що людина може відчувати ревнощі не тільки на сексуальному ґрунті, але і до різних речей. Наприклад, може ревнувати друга до інших друзів, діти можуть ревнувати про більшу турботу мами, люди можуть ревнувати на роботі до можливостей чи партнерів, які більш стрімко рухаються по кар'єрних сходинках. Все це показує, що ревність може бути не тільки між подружжям, а воно виходить за рамки цього і працює як адаптивний механізм, який дає поштовх відстоювати свої інтереси, та прагнути мати щось більше. Тому, хоч ревність і має негативний відтінок власності та егоїзму, приносить багато болю і страждань, але це почуття грає адаптивно-корисну роль.