Дзеркальні нейрони

Наявність дзеркальний нейронів в нашому мозку дуже цікаве відкриття, яке зробили нейробіологи в Італії Джакомо Ріццолатті, Вітторіо Галлєзе і Лєонардо Фогассі в університеті міста Парма. Вони проводили експеримент на приматах макаках, в ході якого виявили, що коли мавпа спостерігає за дією іншого мавпи, то в її мозку активуються ті ж нейрони, які активуються під час такої самої маніпуляції нею. В ряді різних досліджень було встановлено, що такі ж нейрони є і в людей. Наприклад людині, показували фотографію з різною мімікою обличчя, відчай чи радість, і було виявлено, що в нашому мозку збуджуються так само ті нейрони, які б збуджувалися, коли людина сама переживає ці емоції. Іншими словами ми ніби співвідчуваємо те, що бачимо в інших людях. А також, це тісно пов'язано з рухами, тому що дзеркальні нейрони знаходяться в лобній долі мозку, яка відповідає за рухи.

Що це практично нам дає?

Завдяки цьому людина може переймати досвід інших. В буквальному сенсі людина може вчитись якихось рухів від інших людей, повторюючи їх. Але не тільки рухів, а ще і звуків. Наявність таких нейронів допомагає нашим діткам вчитись говорити, повторювати та запам’ятовувати звуки, відтворювати їх. Звичайно просто повторювати якісь звуки цього не достатньо для вміння говорити, і ми уже знаємо що в нашому мозку є інші участки, які відповідають за цю нашу здібність. І звичайно, знаменита область Брока. Але саме наявність дзеркальних нейронів дає можливість людям повторювати і відтворювати звуки. Ми знаємо, що такі нейрони, можливо не в такій кількості і не настільки розвинуті, існують і у приматів і у деяких птахів. Які в свою чергу теж є досить інтелектуально розвиненими (відносно) серед тваринного світу.

Можливо це один з ключових факторів, чому ми можемо розвиватись. До прикладу, коли хтось вперше зробив відкриття, що горіх можна розбити каменем, то це б відкриття так і померло разом з першовідкриватилем. Але ні, ми можемо відтворювати маніпуляцію, і передавати це знання іншим. Тому що, в нашому мозку запускаються нейрони, які дзеркально вчать нас так ніби том ми самі це робимо.

Як я уже зазначив вище, саме дзеркальні нейрони сприяють тому, що ми здатні співчувати, до речі, виявляється що не тільки ми. Адже коли людина спостерігає як інші людині спричиняють фізичну біль, поріз, чи укол, в людському мозку активуються саме ті нейрони, які б були активні, в випадку порізу чи уколу їй самій. Тому, нам це не приємно бачити. Вчені досліджуючи цю тему, виявили що порушення в роботі дзеркальний нейронів робить людину більш черствою, і байдужої до інших людей.

Можливо це одне з еволюційних переваг, які дало предкам нашого виду можливість інтелектуального, технологічного, культурного розвитку. Дослідження на цю тему ще проводяться і залишається багато питань, таких як наприклад. Чому людина бачачи як іншій людині втикають голку в руку, відчуває неприємність так ніби це їй цю голку втикають, але в буквальному сенсі звичайно людина не відчуває ту ж саму біль. Можливо є певні бар’єри, які дозволяють мозку розуміти, що це не зовсім їм приноситься “кривда”. І одна з гіпотез це відчуття шкіри. Тому що коли голкою колять має йти відчуття по нервових закіченнях до мозку про біль, а його нема. Або, чому коли підскакує людина дзеркальні нейрони збуджуються, а коли підскакує мячик, чи щось неживе, ні?

Тому однозначно, що це цікава тема і відкриття, яка привідкриває нам механізми і роботу нашого мозку. Тепер трішки більше зрозуміло чому людина жахається від фільмів де показуються сцени насилля та крові, коли чує про втрати та смерть на війні. А також зрозуміло чому люди полюбляють мелодрами з хепіендом, та сцени сексу. Ох вже ці нейрони…