Зміна світогляду

Є люди які здатні більш легко міняти свою позицію під тиском фактів, а є люди, які продовжують триматись своєї позиції не зважаючи ні на що. Консерватори і ліберали, довірливі, гнучкі, поступливі, чесні чи лицеміри. Чому так стається? І що з цим робити?

В моєму особистому житті було декілька світоглядних змін. І я задався питанням, добре це чи ні? Це характеризує мене як не стійкого, не зрілого, схильного бути веденим і сприймати зовнішній вплив? Чи навпаки, як чесного і принципового, який не може миритись із неправдою, готового поміняти свої погляди, якщо цього вимагають жорсткі факти та аргументи? Як до цього ставитись? А як ставитись до людей, які не бажають ні яких змін в своєму житті, навіть коли мають перед очима переконливі факти, але просто воліють їх не помічати?

Приведу простий приклад. В юності, я вважав себе православним, але завжди симпатизував протестантському руху, за їх принциповість, стійкість, але і не це саме головне. Я погоджувався з багатьма тими тезами протесту, проти традиційних Католицьких і Православних релігійних практик та доктрин. Зокрема, поклоніння іконам, звернення до померлих, то що. Прийшов час коли мені захотілось з цим розібратись і поставити для себе крапки над "і". Сів читати Біблію, досліджувати, пішов до протестантської церкви, почав задавати питання. Я зробивши для себе висновки перейшов в іншу церкву, це були на той час Баптисти. Я навіть пишався своїм рішенням і вважав, що кожна людина має розібратись з цими питаннями і поставити крапку. Але, були інші люди, які по іншому оцінювали ці зміни, дивлячись зі сторони, вони вважали, що то якась юнацька забава, його затягнули, йому поробили, то все скоро пройде. І доля істини в тому є, різні культи розвиваються саме на такому підґрунті, пошуку людиною самоідентичності, а також на схильності долати ті когнітивні протиріччя, які в неї виникають. Одного разу я задумався про ті зміни світогляду, чи добра то тенденція, адже із Баптиської церкви я перейшов в Реформатську, знову ж під впливом фактів та аргументів. Почавши вчитись в Реформатській семінарії, прочитавши багато православних книг, я зрозумів, щоб мало знав про Православне богослов'я, що змусило мене, свого часу, "поміняти віру". Та все одно, в релігійній сфері, протестантський світогляд для мене більш переконливий. Я задумався, про ці світоглядні зміни, мені стало внутрішньо дисконфортно. Чому так стається, добре, це чи не ні? З одного боку добре, що я залишаюсь чесний сам перед собою і шукаю правди. З іншого, не добре, що вітер перемін може так кидати людину з однієї ідентичності в іншу. Тож поговоримо сьогодні саме про це.

Теорія когнітивного дисонансу.

Один з ключових факторів, який змушує людину міняти свою позицію, це "когнітивний дисонанс". Цей термін буквально означає пізнавальне протиріччя. Адже, слово "когнітивний" має значення процес пізнання, "дисонанс" це протиріччя, порушення гармонії. Виглядає як якесь психологічний розлад, але насправді усі люди рано чи пізно з цим стикаються.

В процесі пізнання світу на людину діють різні фактори, такі як виховання, культура, оточуючі, генетичні схильності, та особливості характеру, і кожна людина це з одного боку неповторний індивідуум, з другого боку продукт вище сказаного. І звичайно усі ми потрапляємо в ситуації протистоянь, культурних, релігійних, світоглядних і саме головне що людина схильна вибирати якусь сторону. Людина прагне до гармонії, щоб бути щасливою в неї має бути цілісний внутрішній світ. А цю цілісність часто порушують протиречиві факти, які вибивають стілець з під наших переконань, створюється дисонанс, порушення гармонії. І як не дивно, людина воліє від цього позбутись, або принаймні зменшити. Це схоже на почуття голоду, яке змушує нас шукати їжу. Так дисонанс змушує нас шукати правду, або відвернутися від неї, або переконати себе в тому, що це не правда. Тому це один з дуже потужних факторів, який впливає на те, чи буде змінюватись наш світогляд.

Класичний приклад когнітивного дисонансу це куріння цигарок. Коли курець дізнається що куріння погано впливає на його здоров'я і в майбутньому може бути причиною смерті, в нього виникає почуття дисонансу. Адже протиріччя тут в тому, що людина хоче курити, відчуває до цього поклик, з іншого боку, хоче покинути цю звичку тому вона погано впливає на її здоров'я. Що людина робить щоб зменшився або взагалі зникло це почуття. І тут дуже багато залежить від аргументації, або від величини цього дисонансу.

Ігнорування. Людина може просто ігнорувати це своє знання, не згадувати про шкідливий вплив тютюну. Уникати будь якої згадки про це. До речі, цим дуже гарно користується пан Цукерман і його продукт facebook, адже система побудована таким чином, що людина може відфільтрувати той контент, який вона читає і бачить. Якщо якась людина висловлює думку, якої ви не притримуєтесь, але дружби з цією людиною ви втрачати не бажаєте, є прекрасна функція "відписатись", як то кажуть, "і вовки ситі і вівці цілі". І так з часом вибудовується стрічка з новинами, які вам подобаються, а усе що б створювало дискомфорт вашому світогляду просто зникає. От така одно полярність і допомагає відчувати себе добре, відчувати, що усі навколо думають так як ти, дисонанс зменшується.

Пошук альтернативних аргументів. По скільки, на наше переконання діють факти та аргументи, людина яка знає, що потрібно покинути курити, але не може це подолати, часто, або займається самообманом, вважаючи дослідження хибними, або применшує їх вагомість, що можливо не такі вже і важкі ті наслідки. А часто такі люди можуть взагалі вишукувати альтернативні (часто не правдиві) аргументи. Наприклад, що куріння допомагає сконцентруватись головному мозку, при кашлі масажуються легені, тай взагалі куріння створює додаткові робочі місця, як працівникам плантацій, так і теслярам, які роблять дерев'яні гроби. Сторонники Розумного Задуму можуть абсолютно ігнорувати усі докази теорії еволюції, вважаючи, що фактів не достатньо, що теорія не доведена, що це буде протиріччям буквальному розумінні Біблії і таким чином будуючи собі стіну ігнорування фактів і доказів заради внутрішнього миру.

Дієвість. А ще людина може чесно проаналізувати об'єктивність фактів і доказів і сміливо змінити свою позицію, змінити своє бачення, свій світогляд. Наприклад покинути курити, визнати що я був неправий.

Тому, згідно теорії когнітивного дисонансу, зміна світогляду під тиском фактів і доказів, це не якась страшна річ, а абсолютно виправдана і необхідна. Звичайно, що інформація, якою ми володіємо, може бути неправдива, не повна, викривлена, це уже друге питання. Але тільки той аргумент, що змінювати світогляд не можна бо це не гарно, що про нас подумають люди, абсолютно не виправдана річ.

Ми маємо задавати собі такі питання.

• Наскільки я чесний сам перед собою? 
• Наскільки реалістичного світобачення я тримають, чи я побудував собі ілюзорний світ, тільки аби це не приносило мені дискомфорту? 
• Яким мотивом я користуюсь коли приймаю одні аргументи і відкидаю інші? 
• Що головне в моєму житті, правда чи мої бажання, думка людей? 
• Які наслідки принесе це для мене?