Марновірство (суеверия)

Людина від природи вміє відслідковувати причинно-наслідкові явища. Ця наша здатність дуже корисна, тому що дає змогу нам вчитись, пізнавати світ. Для наочності наведемо простий приклад, коли вдарити молотком по пальці буде боляче, причина - молоток і удар, наслідок - біль та поранення. І через те, що ми знаємо причинну, ми можемо уникнути наслідку, який певно не дуже нам приємний. А ще дуже важливим навиком яким володіє людина, що виділяє її із тваринного світу, це здатність передавати інформацію, і тут уже не питання чи правдива ця інформація чи ні, в більшості це нам приносить неймовірну користь, що призвело до розвитку нашої цивілізації. Грубо кажучи, нам не завжди потрібно вчитись на своїх помилках, чи кожен раз робити одні і ті ж відкриття, ми можемо довіряти досвіду інших людей. Так, якась мудра людина може нам порадити ніколи не стукати молотком по пальцях, тому що неодмінно будуть такі наслідки як біль і поранення.

Але ця дуже корисна для нас річ може давати збої, коли ми неправильно встановлюємо причину наслідок, або навіть вигадуємо її для себе. Або довіряємо словам іншої людини, авторитета, без сумніву, та критичного мислення. Ось так виникає марновірство, російською “суєверія”. Ще, доливає масла в вогонь наша дитяча властивіть усьому надавати ціль та призначення, так побудований наш мозок, що нам вкрай важливо для виживання, знати наміри і ціль будь якого предмета, явища, тварини. Грубо кажучи, якщо ми не розпізнаємо і не додумаємо чого хоче звір стоячий перед нами, ми можемо не дожити до завтрашнього дня. Але і ця неймовірно корисна риса дає збої, коли люди з легкістю вірять в екстрасенсів, теорії заговорів, відьом, навіть коли це може бути абсолютною неправдою. Достатньо декілька аргументів, які цілком можуть бути збігом обставин, щоб ми побудували в своїй голові причинно-наслідкові звʼязки, зробили відповідні висновки і платили ціну свого марновірства. Це можна назвати вірою про всяк випадок.

Звичайно в природі причинно-наслідкові події можуть бути так звані “з долею вірогідності”. Я маю на увазі ситуацію, коли наслідок може бути не стовідсотковим як в прикладі з пальцями і молотком, а з певною долею вірогідності. Наприклад, коли їхати на авто транспорті, то можна потрапити в аварію і дійсно часто так і трапляється але не стовідсотково, тому ми йдемо на цей ризик розуміючи що це тільки у відносно не великому відсотку випадків трапляється. Ми можемо навіть вирахувати, який найбільш безпечний вид транспорту в процентному відношенні, а це як виявляється, залізничний. А коли порівнювати авто і авіо транспорт, то більша ймовірність потрапити в аварію саме на авто, а не на авіо транспорті. Так само ми часто чуємо що курці тютюну збільшують ймовірність виникнення раку легень на 20%. Тому дійсно є речі, які не можна також вважати причинно-наслідковими, але тільки в певному відсотку вірогідності.

Довіра набутому людському досвіду і передання інформації дуже цінний для людей фактор. Але саме це може слугувати марновірству, коли з закритими очима на це покладатись. Приведу кумедний приклад із свого дитинства. Якась “мудра” людина “авторитет” повідомила мені, що по дорозі до школи не можна наступати на круглі залізні люки, тому що від цього буде невдача. Можливо наміри в цієї людини були досить добрі і практичні, щоб бодай дитина не втрапила в відкритий люк. Але наслідок був вказаний як невдача. І коли я в школі отримував погану оцінку, чи ставалась якась неприємність, я відразу згадував, чи ставав я по дорозі до школи на люк. І о чудо, таки ставав. От я і закріпив для себе причину свого наслідку, що в тому що я отримав погану оцінку винен не я, а люк, на якого я мав не обережність наступити. І як наслідок такого марновірства, яке зародилось в моїй голові, ідучи по дорозі до школи я уважно слідкував щоб бодай ні на одного люка не наступити. Постійний страх і напруження що це зіпсує мені день. А ще цікаво те, що це марновірство має здатність поширитись, адже я обов’язково поділюсь цим своїм відкриттям з друзями, щоб і вони озброївшись моїм досвідом не втрапили в халепу.

Така кумедна історія могла статись з будь ким і стається в багатьох людей, які вірять що невдачу можуть призводити такі невинні речі: чорний кіт перебігши вам дорогу, людина з порожнім відром, а деякі кажуть, що як вийшов з хати і зустрів першою по дорозі бабу, то все, можна вертатись. І усе б це було б дуже кумедно, якби не наслідки марновірства, ту ціну яку ми платимо свідомо чи підсвідомо. Наслідки і ціна, можуть бути як безневинні, так і дуже серйозні. І це те що найбільш мене хвилює і спонукало підняти цю тему.

Як наслідок марновірства може бути сконцентрована увага людини на речах, які не мають ні якого значення в її житті. Інколи люди можуть навіть і не вірити в ту чи іншу форму марновірства, але можуть виконувати то про всяк випадок, мовляв “а хто зна”. І про декілька форм марновірства ми поговоримо нижче.

Релігійне марновірство.

Найбільш небезпечною формою марновірства я вважаю релігійну. Тому що вона може бути без альтернативною і без апеляційною і не потребувати будь якої перевірки чи критичного аналізу. Особливо це помітно в сьогоднішній час по відношенню вимерлих релігій. Візьмемо до прикладу будь яких колишніх богів як Зевса чи Одіна. Був час, коли на цих вигаданих богів покладали усю свою надію люди того часу, вони молились про здоров’я, просили дощу чи гарної погоди, були цілі традиції і обряди задобрення цих богів. І при цьому людям доводилось платити ціну свого марновірства, навіть до жертвоприношення тварин, людей, дітей. Це ми сьогодні можемо із здивуванням та скорботою дивитись на ті подій як щось неймовірне, але для них це було серйозно. І ця форма марновірства була масова, традиційна, законна, подекуди навіть державотворча та державницька (государственная). Люди користувались такими ж причинно-наслідковими принципами, довірою авторитетам, що переростало в догму. І навіть якщо не брати до уваги людське жертвоприношення, то все рівно, такі крайності як утримання не працюючих жреців, виморювання себе і близьких голодом, самобичування, доведення себе до псигологічного виснаження, є не від’ємною частиною віри в вигаданий богів, про яких усі уже сьогодні знають що їх не існувало. А скільки це коштувало людської крові в міжрелігійних війнах, та міжрелігійних чварах? Боротьба за землю взагалі не має ніякого вирішення в тому випадку коли одним людям їхній бог вказав що це їхня земля, а іншим що то їхня. Такий конфлікт не вирішиться ніколи, тому що для кожного народу їхній бог є істинний і слова його не можуть бути піддані критицизму. Не можливо змиритись з ситуацією коли до твого міста приходить навала озброєних людей із одної причини, що їхній бог повелів їм знищити тебе, всю твою сімʼю, твою худобу, а твоїх жінок забрати собі для утіх. Не можливо змиритись коли в твій дім приходить людина начинена вибухівкою і скоює терористичний акт для прославлення свого унікального бога. Не можливо вияснити чий релігійний досвід заслуговує довіри а чий ні. Не можливо звести двох різних богів і вияснити чиї слова вагоміші, і хто з богів вигаданий і віра в нього марновірство, а який живий.

Медичне марновірство.

Іншим найбільш небезпечною формою марновірства є марновірство в сфері медицини та здоров’я. І по скільки тема здоров’я є надзвичайно важливою темою, як кажуть в народі “саме головне здоров’я, а все інше приложеться”, тому марновірства в цій сфері множаться і приносять шкоду. Заради одужання люди ладні спробувати все що завгодно, не зважаючи на те працює це чи не працює. А коли до цього фактору долучається доля вірогідності, то процес стає набагато важчий. Людина подекуди навіть не хоче чути що ті чи інші методи лікування є відвертим шарлатанством, а вірить про всяк випадок, а коли хтось повідомив що йому помогло, то все, процес марновірства просто не поборний.

З одного боку можна сказати так, що нехай люди пробують усілякі методи лікування і традиційні і не традиційні, хто зна що допоможе. Але це часто більше шкодить здоров’ю людини і перешкоджає реальному діагностуванню і реальному лікуванню. Навіть не беручи до уваги коштів, які людина викидає на різних шарлатанів і цілителів, шепталок та примовниць, відмовниць.

Приведу сучасний приклад з гомеопатією. Ці пусті таблетки буквально не містять ні якого лікувального припарату і їх продають в аптеках. Навіть мав можливість чути слова одного “лікаря” який радив попити один гомеопатичний засіб аргументуючи що він не принесе ні яких побічних наслідків і не нашкодить. Ну ясно що не нашкодить, але і не допоможе бо там нічого немає. Все би було нічого, якби люди знали що ці ліки зовсім не ліки і вони не можуть ні яким чином допомогти, ну хіба що як ефект плацебо. Турбує в цьому навіть не те, що людей дурять і продають їм цукровані пігулки під виглядом ліків, а турбує в цьому випадку те, що людина надіється на оздоровлення, витрачає можливо свій дорогоцінний час і кошти замість того, щоб реально лікуватись.

А чого варті костоправи які “вставляють диски” це взагалі можна залишитись калікою після таких цілителів. Адже як виявляється диски не вилітають, міжхребетні диски це ризиноподібні вставки, які амортизують позвонки і в яких з часом можуть вискакувати грижі які натискають на нервові волокна і від того виникає і біль і набрякання. Але з часом ці грижі зменшоються відпускаючи нервові волокна і стає краще, а людей в той час можуть просто катувати і мучити розповідаючи про вилетівші в вільний політ диски. Добре якщо це лікар масажист який просто зніме напруження, набряк. А в загальному це може призвести до поганих наслідків.

А ще, до цієї теми можна віднести дієтологію, скільки спікуляцій та марновірства існоє на цій темі просто неймовірно. Ця тема ускладнюється тим, що для категоричних висновків потрібно робити довготривалі (20-50 років) дослідження з виборкою великої кількості людей, які харчувались тим чи іншим способом. А по скільки, таке зробити дуже складно і існують цілі школи харчування і дієти, від сироїдіння до палеолітичрої дієти.

Як вберегтись від марновірства?

Якщо бути чесним, то повністю вберегтись від марновірства майже не можливо, все рівно в тій чи іншій області ми будемо помилятись, довіряти не перевіриним фактам, та зносити ціну наших ілюзій. Та з рештою вихід тільки один, це критичне мислення. Не довіряти на слово “авторитетам”, не будувати собі догми основані на не перевірених фактах, все піддавати сумніву і намагатись вияснити, яке найбільш просте та обґрунтоване може бути пояснення. Користуватись “лезом Оккама” не плодити сутностей без необхідності.

Зникаюча іллюзія діда Мороза

Одне з дитячих марновірств, в якому повинні самі дорослі, це віра дітей в діда Мороза, чи Миколая, які на новий рік чи в інший день приносить під подушку подарунки. Це безневинне марновірство націлене на те, щоб створити для дітей казковий настрій, свято, надію на отримання подарунків. І це марновірство не несе за собою тяжких наслідків, ціну за неї несуть хіба що самі дорослі, а для дітей може бути тільки в формі розчарування, коли вони дізнаються, що ніякого діда Мороза не існує і не існувало ніколи, а то були тільки вигадки. І це усвідомлення отрезвляє дитину на все її життя. Уже не можливо переконати людину в існуванні діда Мороза, тому що вона уже знає, що то була цілеспрямована вигадка, знає коли і ким була вигадана і для якої цілі.

Так і інших марновірств, є надія що людина позбудеться їх і з часом буде дивитись як на дурниці.

Платон, грецький філософ у своїй книзі “Держава” приводив таку гарну ілюстрацію, або аналогію. Коли в печері усе своє свідоме життя сидять невільники, лицем до стіни і спиною до виходу, прикуті кайданками і ніколи не бачили що робиться на зовні. Вони тільки бачать на стіні перед собою тіні від вогнища позаду них, на яке падає денне світло, і тільки можуть здогадуватись що там по той бік. І коли вивести одного невільника на зовні і він побачить дерева, траву, сонце, птахів, тварин. Здивуванню його не буде кінця. Повернувшись він буде розповідати своїм товаришам що він бачив і що там насправді, та скоріш за все, вони будуть вважати його схибленим, поки самі не переконаються в його словах. Так от, до чого я це привів в приклад? В даний момент уже не можливо переконати людину що земля плоска, тому що уже є маса доказів, знімків і зрештою, сама людина уже бачила її з космосу. Так я надіюсь що і здоровий глузд запанує в людських головах і позникають бувші ілюзії і марновірства. А довіра буде тільки перевіреним, доведеним речам.