Роздуми про книгу "Еда и мозг"

Нещодавно прочитав книгу "Еда и мозг" (російською мовою) яка склала на мене певне враження, яким я хотів би з вами сьогодні поділитись.

Хочу зауважити, що книгу на тему дієтології я читаю вперше і в принципі порівнювати з іншими поки що не можу і не вважаю себе дуже обізнаним в цій сфері. Це не означає що я нічого не чув про дієтологію. Мені уже доводилось читати різні статті, дивитись різні науково просвітницькі телепередачі. У мене є уже якесь своє бачення про правильне, чи не правильне харчування. Але ця книга стала для мене повною несподіванкою.

Основна ідея книги. 
Якщо говорити коротко, то автор зосереджує свою увагу на декількох речах, в цій книзі. По перше, мова йде про славнозвісний Глютен, а також про Вуглеводи та Жири які ми споживаємо, харчуючись тими чи іншими продуктами. А саме головне, як ці речовини впливають не тільки на організм в загальному, але зокрема на мозок і нервову систему.
Автор
Автор книги Дэвід Перлмуттер практикуючий невролог, який вивчає, яким чином те що ми їмо впливає на нервову систему та мозок людини.

Глютен. 
Тема Глютена звичайно не нова і поряд з неї уже існують цілі міфи, прихильники та противники, існують навіть спеціальні продукти на полках магазинів, які не містять цієї речовини. І звичайно люди відразу на це реагують. Приблизно так само як на ГМО, якщо написано що без ГМО то добре, бо не знають, що то за біда і чого їх попереджають про її відсутність. Хоча деколи навіть доходить до абсурду, коли на мінеральній воді, чи солі пишуть про відсутнісьт ГМО. Так само і тут, якщо пишуть що не містить Глютену то це щось важливе.

Глютен, це такий білок, який міститься в зернових злаках, (пшениця, жито) перекладається це слово як "клей" тому, що в зернових воно виконує функцію склеювання, саме тому ми можемо замісити тісто і воно може бути в'язким та еластичним. Я не буду переказувати увесь зміст, щоб залишалась для вас інтригу і бажання також прочитати цю книгу, але автор стверджує що Глютен таки приносить шкоду організму і зокрема мозгу людини. Я тільки перелічу декілька аргументів які він приводить.

1. Він стверджує що Глютей погано впливає на травневу систему людини через що з'являються запалювальні процеси які атакуються імунною системою, через що вивільнюється багато шкідливих речовин зокрема цетокіни, які в свою чергу атакують мозок, пошкоджують тканини, та є збудником різних хвороб. 
2. З того моменту, як людина почала вживати в великій кількості вуглеводи, а зокрема вуглеводи які містять глютен, стались певні зміни. Адже ті злакові, які були на початку аграрної революції людини, близько 10000 років тому, і те що ми маємо тепер є великою різницею. В наслідок селекції і генної інженерії, приблизно, тільки за остані десятиліття вміст глютену в злакових виріс в сорок разів. Тому, стверджує автор, якщо раніше глютенова непереносимість (хвороба під назвою Целіакія) могла проявлятись 1 на 100 особин то в сьогоденні, це число збільшилось мінімум до 30%, а враховуючи, що ця непереносимість може бути частковою, чи проявлятись у різному вигляді і того більше. 

Висновок. 

Скажу свою (не експертну) думку про цю тему. Я переглянув декілька альтернативних думок на цю тему, зокрема славнозвістного Доктора Комаровського, та інших. Більшість стверджує що не такий уже і страшний чорт, як його малюють. Що для більшості людей Глютен достатньо безпечний білок. Але аргументація в цій книзі все ж змусила мене замислитись і переглянути процентне відношення вживання хлібобулочних виробів. Я думаю що все має бути в міру, і коли це не шкодить нашому здоров'ю і почуваємось ми чудово, то можна...

Наше Українське Міністерство охорони здоров'я не рекомендує відмовлятись від глютену.

Жири та вуглеводи. 

Автор явних прихильних палелолітичної дієти, і левова доля його аргументації побудована на ній. Якщо коротко, то палеолітична дієта, це дієта кам'яного віку, автор вважає, що людина, досить великий проміжок часу провела як охотник - збирач, а аграрна революція сталась в відносно не далекому минулому, приблизно 10000 років. Тому люди набагато краще пристосовані до того виду харчування, яке було до цього, а це досить малий вміст вуглеводів, цукрів і набагато більший вміст білків та жирів. Простими словами кажучи, для людини досить довгий час було доступно в їжу лише мясо, овочі і фрукти, в обмеженій за часом період. Ну і звичайно примітивні злакові, які напевне могли бути заготовані на зиму, але явно не в таких кількостях і не з таким вмістом, якщо взагалі заготовлялись.  Приведу коротко аргументацію автора.

1. Людина не встигла генетично пристосуватись до великого вмісту вуглеводів, для цього потрібно від 50000 до 70000 років адаптації. А в нас по факту лише 10000. 
2. Вуглеводи збільшують рівень цукру в крові, що спричиняє ризик захворювання діабету 2 типу, негативно впливає на мозок, та є чинником ожиріння сучасних малорухливих людей. 

Іншими словами автор вважає що ті продукти, які колись допомагали людині в короткий період запастись жиром, на майбутні голодні роки, тепер запасають для нас жир всі 365 днів на рік. 

Жири

З жирами в автора, як на мене взагалі революційна ідея. Він вважає що на відміну від сучасної думки в дієтології, що жири шкідливі для організму, тому що мають в собі холестерин, він стверджує протилежну думку. Що холестерин дуже важлива речовина для нормального функціювання мозгу.

Звичайно, автор розділяє холестерин на корисний і не корисний, що існують хороші жири і погані, такі як омега3 і омега6. Та в загальному, знову ж, грунтуючись на гіпотезі палеолітичної дієти, вважає, що відмова від жирів, або суттєве зменшення поступання їх в організм, призводить до зменшення протяжності життя людей, та суттєвій шкоді організму. 

Висновок.

Звичайно ця тема досить цікава і до кінця не досліджена. Щоб робити однозначні висновки потрібно проводити багато рокові дослідження на великій виборці людей. Та в загальному в цьому однозначно є логічно і науково обґрунтовані, сильні аргументи. Та все ж я висловлю нотку скептицизму. 

Я думаю, по перше, що це питання потрібно ще досліджувати. По друге я далекий від думки що в в палеоліті люди досягли, свого, стовідсоткового пристосування в харчуванні, і що їхнє життя було набагато здоровішим, а тим більше довшим за наше. По третє, і не озброєним оком видно, що та дієта із не малим вмістом вуглеводів в нашому харчуванні не погано нам підходить. Питання скоріше в кількості, і в процентному відношенні вмісту білків, жирів, та вуглеводів.